ВО "Свобода"

ENG

10 червня 2015
Ігор Смаль: Від інтелігента-освітянина ‒ до революціонера та вояка-добровольця
Ігор Смаль: Від інтелігента-освітянина ‒ до революціонера та вояка-добровольця

Війна на сході збирає в окопах усіх, ба навіть інтелігенцію змушує брати до рук зброю. Адже для тих, хто відчуває зв'язок народу та землі, захист Батьківщини ‒ на чільному місці. Один із таких інтелігентів-освітян Ігор Смаль ‒ викладач із майже 30-річним стажем ‒ говорить: "Треба любити не тільки галушки і вишиванки. Любов до України має спонукати до конкретних дій, зокрема до готовності збройно відстоювати її незалежність". На його переконання, це ‒ основний висновок, якого мають дійти українці, аби мати право іменуватися нацією, а не просто бути етносом із зневажливою назвою "хохли". Такі твердження Ігор висловлює вже як боєць "Легіону Свободи", доброволець підрозділу "Карпатська Січ", який нещодавно легалізувався як окрема рота у складі легендарної 93-ї бригади ЗСУ.

Інтелігенція гартована війною.

Ігор приєднався до лав захисників Батьківщини весною 2015-го ‒ став бійцем добровольчого підрозділу "Карпатська Січ", який віднедавна є окремою ротою у складі 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Місяць провів на позиціях у Пісках. "Адаптація до фронтових умов була швидкою. У людини багато тваринних інстинктів. У мене закалка до напівкочового життя. Доки працював у вишах ‒ керував польовими практиками. Протягом місяця зі студентами пересувалися Карпатами, в совєцькі роки ¬- Байкалом, Кавказом, Середньою Азією. Це допомагає звикнути до незручностей та процесів, що супроводжують формування колективу".

На запитання, чому пішов добровольцем саме у "Карпатську Січ", Ігор Смаль відповідає: "Абсолютно всі бійці цього підрозділу вмотивовані необхідністю захищати державу, свою землю. Це однодумці, для яких немає проблем у спілкуванні побутовому та соціально-політичному. Тут націоналіст може довести, що готовий захистити свої ідеї навіть ціною власного життя.

Дуже важливо, що цей колектив відразу приймає людину. Бо вона апріорі зі свого суспільного та ідеологічного кола".

Час перебування Ігоря на фронті припав на той момент, коли "Карпатська Січ" ще не увійшла до складу 93-ї бригади. Тому з ним говорили, зокрема, про відносини з армійцями. "Тут я спостерігаю повне розуміння, сприйняття і взаємодопомогу", ‒ каже Ігор.

Закладини націоналізму з'явилися після дискусій із колегами-росіянами.

Ігор Смаль викладає географію з 1985 року. З того часу вже здобув звання кандидата наук, доцента. Його родина ‒ інтелігенти-освітяни. Батьки ‒ вчителі, дружина Валентина ‒ доктор наук, професор. Брат та сестра дружини теж є докторами наук ‒ філологічних та історичних, відповідно. По закінченню навчання в Київському університеті ім. Т. Шевченка за направленням Ігор і Валентина розпочали викладацьку діяльність у Ніжинському державному університеті ім. М.Гоголя. У Ніжині Ігор уже відчув різницю між тим вишем, де навчався, і тим, де почав викладати.

"Коли я ще починав працювати, на кафедрі було двоє росіян, які, вочевидь, приїхали в Україну з "освітньо-культурною" місією. У нас із ними було багато гострих суперечок. У ході дискусій вони нам казали, що якби не вони (малася на увазі Росія, жовтневий переворот) ‒ ми би і до сьогодні були кухарями в Потоцьких.

Колись 1986 чи 87-го року до мене в аудиторію прийшов старший колега (один із тих росіян, москвич), який читав лекції і за яким я проводив практичні заняття. Під час обговорення на кафедрі мого заняття цей чоловік каже: "Ну нормально все, але культури не вистачає!" Коли я попросив пояснити, що він має на увазі, той сказав, що зробить це наодинці. Однак я заперечив, адже він сказав про "нестачу культури" при всіх, то нехай і пояснить публічно. Тоді цей викладач сказав: "Знаючи те, що я ‒ росіянин, розмовляю російською, ви не перейшли на російську мову під час заняття, а говорили українською". Такі речі стимулювали й примушували розвивати в собі націоналістичну лінію. Це заклало гарний фундамент, на якому й будуються далі мої погляди", ‒ розповідає Ігор.

Свого часу півроку, а потім іще рік йому довелося жити в США. Каже, що залишитися там на постійне проживання навіть не хотілося ‒ тягнуло додому.

Від революції до війни встиг побувати й чиновником, і волонтером.

Під час Революції гідності керував ніжинцями у Чернігівській сотні самооборони, організовував доїзд активістів із Ніжина до столиці, їхнє розміщення в Палаці Свободи ‒ так революціонери перейменували "Жовтневий". На Майдані був і в найпекельніші лютневі дні, коли тривали розстріли. Активним учасником та організатором антивладних протестів націоналіст був ще задовго до революції, а тому на Майдан поїхав з перших днів.

Одразу по революційних подіях ‒ війна. Заяву про готовність захищати Україну подав у військкомат іще на початку квітня 2014-го. Однак згодом Ігоря Смаля було призначено головою Ніжинської райдержадміністрації ‒ він встиг переконатися на власному досвіді, яким хворим є чиновницький апарат, та глибше усвідомити необхідність знищити систему.

Призначення ж на посаду очільника РДА для нього не означало відстороненості від подій на сході ‒ Ігор організував у районі збір допомоги військовим, яку неодноразово доставляв на Донбас особисто. Під час одної з таких поїздок його було поранено ‒ дві кульових наскрізних рани лишилося після відвідин Дебальцевого, тоді ще контрольованого українською стороною.

"Ми організували в районі збір допомоги, у чому дуже допомогли місцеві підприємці та жителі сіл. Відправляли допомогу 13 та 41-му батальйонам, 1-ій танковій бригаді, а також адресно ніжинцям у інших підрозділах. Три рази я супроводжував вантаж особисто. Наприкінці літа під перехресним вогнем дорогою до Дебальцевого отримав кульові поранення руки й ноги ‒ тоді ми саме везли обладнання для 41-го батальйону", ‒ розповідає Ігор.

Роботу на посаді голови РДА ефективною не вважає ‒ каже, що неможливо щось зробити, коли ти потрапляєш у систему: "Система або ламає, або виштовхує. На власному досвіді достеменно переконався, що треба це все знищувати й творити заново. Пригадую, як після революції звернувся до місцевого прокурора із запитанням, чому той не порушує проваджень щодо тих, хто організовував "антимайдан". Представник прокуратури іронічно всміхнувся і запитав: "А для чого? Кому це треба?".

Тоді, як для більшості представників сучасної інтелігенції притаманний лібералізм у поглядах і діях, Ігор Смаль переконаний, що війна ‒ час довести свій патріотизм реальними справами. Стверджує: "Якщо ти любиш свою землю ‒ маєш бути готовий відстоювати її і зі зброєю руках".

Лариса Лавренчук Воєнна прес-служба ВО "Свобода"