ВО "Свобода"

ENG

4 червня
Січовик Володимир Брюховецький: Війна в Авдіївці закінчиться, коли сюди прийде Україна
Січовик Володимир Брюховецький: Війна в Авдіївці закінчиться, коли сюди прийде Україна

Боєць "Легіону Свободи", голова фракції ВО "Свобода" у Бахмацькій райраді Володимир Брюховецький щойно повернувся з Авдіївки. Там рота "Січ" провела одну зі своїх найуспішніших ротацій. Нарешті їм вдалося повоювати та повернутися з культурною місією у місто своєї бойової слави. Про це воєнна прес-служба ВО "Свобода" поговорила із січовиком.

- Володю, розкажи, чим відзначилася ця ротація?

- Після річної перерви "Січ" повернулася в Авдіївку. У воєнному плані з жовтня 2016 року, коли нас звідти вивели, ситуація змінилася на гірше. Московсько-терористичні війська обстрілюють місто, як у гарячу фазу 2015 року. Бої відбуваються не лише на "промці" ‒ часом прилітає у старе місто.

Ми були під Ясинуватою й відчували собі обстріли з найрізноманітніших видів зброї ‒ від АГС до ЗУ й танків. Але нас береже Бог. Цієї ротації в нас лише один легкопоранений. За тих умов, у яких ми були, це чудо.

- Хто стояв проти вас ‒ кадрові москалі чи тамтешня потороч?

- Ми бачили їхніх кадрових військових ‒ із нашивками, табельною зброєю. Вони не крилися навіть перед ОБСЄ. Однак я би не хотів вдаватися у воєнні подробиці.

- Для "Січі" вже фірмовою відзнакою є просвітницька робота з молоддю. Чим можете похвалитися цього разу?

- Справді ми їдемо в школи, інститути просто після чергування на нульових позиціях. Січовики провели лекції в університетах Краматорська та Словʼянська. А в Авдіївці ми провели мегазахід ‒ І етап міського конкурсу "Джура". Залучили до цієї справи Чернігівський "Легіон Свободи". Це був великий об'єм роботи, й ми отримали результат за три дні. Деякі діти на початку запитували, чи можна не співати гімн. Ми їх не змушували. Але в кінці картина кардинально змінилася, адже юнацтво занурилося в українське середовище й це змінило їхнє світосприйняття. Ми не очікували такого результату.

facebook.com.

- Як вам вдалося організувати гру на такому рівні?

- Загалом у Донецькій області адекватне керівництво відділу освіти. Крім того, ми співпрацюємо із авдіївським Пластом та військово-цивільною адміністрацією Авдіївки, де чимало притомних людей.

Єдиний нюанс ‒ ця просвітницька робота має бути частиною планової державної роботи. А по суті ідеологічна війна в Авдіївці лежить винятково на плечах ентузіастів. Тому, коли січовики взялися допомагати чиновникам у боротьбі з "русскім міром", ми відчули щиру вдячність.

- А що далі? Цей результат треба підтримувати через регулярну роботу.

- Діти прагнуть до знань. Після цих змагань діти самі до нас зверталися із проханнями провести лекції про УПА, розповісти невідоме з української історії. Вони жадібні до цієї інформації. Деякі навіть потайки від батьків тікали на наші лекції. Бо не всі батьки розуміють, що мир там, де Україна.

І з учителями ми теж не забуваємо працювати ‒ перед від'їздом провели для них лекцію "Сепаратизм і гібридна війна". У місті є поодинокі проукраїнські вчителі, але більшість потребує стимулювання. Тому ми вийшли на таку відверту розмову. Адже гібридна московсько-українська війна має глибоке коріння. Ми розвінчували міфи, що міцно застрягли в головах. Освітяни були шоковані, бо не очікували такої відвертої розмови. Люди досі вірять, що це ми, українські військові, їх обстрілюємо і руйнуємо їхні будинки. Це не проблеми з фізикою, а невміння визнавати свої помилки. Їм важко сказати, що їх обстрілює "русскій мір", ідеї якого вони пропагують.

Єдиний закид, на який важко було відповідати, нікого не критикуючи ‒ це чому ми не просуваємося вперед. Як це пояснити? Адже бажання й ресурси в нас є, класні командири є, у фронтових "двіжах" ми виграємо, переважаємо у техніці й живій силі.

- І що ти відповів?

- Гм. Гібридну війну виграють гібридними методами. Війна в Авдіївці закінчиться, коли сюди прийде Україна. Коли звідси виживуть "русскій мір" і ми опануємо культурний простір, як тільки тут ствердиться українська мова ‒ ми цю війну виграємо. Якщо хочете миру ‒ потрібно покінчити з "русскім міром". Україна ‒ значить Україна.

- Цьому активно пручаються проросійські ЗМІ. Як в Авдіївці із сепар-ТБ?

- Мовлять без перешкод ‒ на відміну від українських каналів. На Карачуні відновили телевежу, але вона значно слабша за свою попередницю, яка завалилася внаслідок обстрілів 2014 року.

- До речі, про Карачун. Наскільки відрізняються настрої людей у Словʼянську та в Авдіївці?

- У першому місті агресивніші проросійські прояви, однак патріоти там активніші. Суспільство більше поляризоване. В Авдіївці в нас ніхто не запитував, "чому ви не складете зброю й не поїдете додому?" Але україноцентрична спільнота там ще не зміцніла.

- А як у місті із культурним життям?

- Це унікальна ситуація. Попри те, що в школах навчається лише 25% від довоєнної кількості учнів, та вчителі організовують там потужні гуртки. На святі Останнього дзвоника у школах лунали лише українські пісні.

В Авдіївці розуміють, що їм справді нема куди відступати. У цьому плані мені це місто подобається більше, ніж Чернігівщина.

- А які в тебе плани на міжротаційний період?

- Партійна діяльність, розвиток молодіжного руху на Чернігівщині, робота зі школами та університетами зі створення музеїв московсько-української війни.

А взагалі нас дуже чекають в Авдіївці. Ми вважаємо цю ротацію однією з найкращих. Бо "Січ" цього разу повоювала так, як можливо й 2015-го не воювала. Але про це не буду розповідати.

І важливо, що вдалося долучитися до війни за голови. Проблема в тому, що нас бʼють не на фронті. Ми програємо культурний простір, при тому не тільки на Донбасі. Народ цього не усвідомлює, думаючи, що вони герметично відокремлені від Авдіївки чи Марʼїнки. Але російські танки досить швидко можуть опинитися й на батуринській трасі. Якщо не боротися за свою ідентичність.

Боєць "Легіону Свободи", голова фракції ВО "Свобода" у Бахмацькій райраді Володимир Брюховецький щойно повернувся з Авдіївки. Там рота "Січ" провела одну зі своїх найуспішніших ротацій. Нарешті їм вдалося повоювати та повернутися з культурною місією у місто своєї бойової слави. Про це воєнна прес-служба ВО "Свобода" поговорила із січовиком.

- Володю, розкажи, чим відзначилася ця ротація?

- Після річної перерви "Січ" повернулася в Авдіївку. У воєнному плані з жовтня 2016 року, коли нас звідти вивели, ситуація змінилася на гірше. Московсько-терористичні війська обстрілюють місто, як у гарячу фазу 2015 року. Бої відбуваються не лише на "промці" ‒ часом прилітає у старе місто.

Ми були під Ясинуватою й відчували собі обстріли з найрізноманітніших видів зброї ‒ від АГС до ЗУ й танків. Але нас береже Бог. Цієї ротації в нас лише один легкопоранений. За тих умов, у яких ми були, це чудо.

- Хто стояв проти вас ‒ кадрові москалі чи тамтешня потороч?

- Ми бачили їхніх кадрових військових ‒ із нашивками, табельною зброєю. Вони не крилися навіть перед ОБСЄ. Однак я би не хотів вдаватися у воєнні подробиці.

- Для "Січі" вже фірмовою відзнакою є просвітницька робота з молоддю. Чим можете похвалитися цього разу?

- Справді ми їдемо в школи, інститути просто після чергування на нульових позиціях. Січовики провели лекції в університетах Краматорська та Словʼянська. А в Авдіївці ми провели мегазахід ‒ І етап міського конкурсу "Джура". Залучили до цієї справи Чернігівський "Легіон Свободи". Це був великий об'єм роботи, й ми отримали результат за три дні. Деякі діти на початку запитували, чи можна не співати гімн. Ми їх не змушували. Але в кінці картина кардинально змінилася, адже юнацтво занурилося в українське середовище й це змінило їхнє світосприйняття. Ми не очікували такого результату.

facebook.com.

- Як вам вдалося організувати гру на такому рівні?

- Загалом у Донецькій області адекватне керівництво відділу освіти. Крім того, ми співпрацюємо із авдіївським Пластом та військово-цивільною адміністрацією Авдіївки, де чимало притомних людей.

Єдиний нюанс ‒ ця просвітницька робота має бути частиною планової державної роботи. А по суті ідеологічна війна в Авдіївці лежить винятково на плечах ентузіастів. Тому, коли січовики взялися допомагати чиновникам у боротьбі з "русскім міром", ми відчули щиру вдячність.

- А що далі? Цей результат треба підтримувати через регулярну роботу.

- Діти прагнуть до знань. Після цих змагань діти самі до нас зверталися із проханнями провести лекції про УПА, розповісти невідоме з української історії. Вони жадібні до цієї інформації. Деякі навіть потайки від батьків тікали на наші лекції. Бо не всі батьки розуміють, що мир там, де Україна.

І з учителями ми теж не забуваємо працювати ‒ перед від'їздом провели для них лекцію "Сепаратизм і гібридна війна". У місті є поодинокі проукраїнські вчителі, але більшість потребує стимулювання. Тому ми вийшли на таку відверту розмову. Адже гібридна московсько-українська війна має глибоке коріння. Ми розвінчували міфи, що міцно застрягли в головах. Освітяни були шоковані, бо не очікували такої відвертої розмови. Люди досі вірять, що це ми, українські військові, їх обстрілюємо і руйнуємо їхні будинки. Це не проблеми з фізикою, а невміння визнавати свої помилки. Їм важко сказати, що їх обстрілює "русскій мір", ідеї якого вони пропагують.

Єдиний закид, на який важко було відповідати, нікого не критикуючи ‒ це чому ми не просуваємося вперед. Як це пояснити? Адже бажання й ресурси в нас є, класні командири є, у фронтових "двіжах" ми виграємо, переважаємо у техніці й живій силі.

- І що ти відповів?

- Гм. Гібридну війну виграють гібридними методами. Війна в Авдіївці закінчиться, коли сюди прийде Україна. Коли звідси виживуть "русскій мір" і ми опануємо культурний простір, як тільки тут ствердиться українська мова ‒ ми цю війну виграємо. Якщо хочете миру ‒ потрібно покінчити з "русскім міром". Україна ‒ значить Україна.

- Цьому активно пручаються проросійські ЗМІ. Як в Авдіївці із сепар-ТБ?

- Мовлять без перешкод ‒ на відміну від українських каналів. На Карачуні відновили телевежу, але вона значно слабша за свою попередницю, яка завалилася внаслідок обстрілів 2014 року.

- До речі, про Карачун. Наскільки відрізняються настрої людей у Словʼянську та в Авдіївці?

- У першому місті агресивніші проросійські прояви, однак патріоти там активніші. Суспільство більше поляризоване. В Авдіївці в нас ніхто не запитував, "чому ви не складете зброю й не поїдете додому?" Але україноцентрична спільнота там ще не зміцніла.

- А як у місті із культурним життям?

- Це унікальна ситуація. Попри те, що в школах навчається лише 25% від довоєнної кількості учнів, та вчителі організовують там потужні гуртки. На святі Останнього дзвоника у школах лунали лише українські пісні.

В Авдіївці розуміють, що їм справді нема куди відступати. У цьому плані мені це місто подобається більше, ніж Чернігівщина.

- А які в тебе плани на міжротаційний період?

- Партійна діяльність, розвиток молодіжного руху на Чернігівщині, робота зі школами та університетами зі створення музеїв московсько-української війни.

А взагалі нас дуже чекають в Авдіївці. Ми вважаємо цю ротацію однією з найкращих. Бо "Січ" цього разу повоювала так, як можливо й 2015-го не воювала. Але про це не буду розповідати.

І важливо, що вдалося долучитися до війни за голови. Проблема в тому, що нас бʼють не на фронті. Ми програємо культурний простір, при тому не тільки на Донбасі. Народ цього не усвідомлює, думаючи, що вони герметично відокремлені від Авдіївки чи Марʼїнки. Але російські танки досить швидко можуть опинитися й на батуринській трасі. Якщо не боротися за свою ідентичність.

Записала Настя Сніжна, воєнна прес-служба ВО "Свобода"