ВО "Свобода"

ENG

16 січня 2017
Артем Ільченко: Образливо думати, що ще два роки тому ми могли дотиснути сепарів, а натомість стоїмо на тих самих позиціях, що й тоді
Артем Ільченко: Образливо думати, що ще два роки тому ми могли дотиснути сепарів, а натомість стоїмо на тих самих позиціях, що й тоді

Членові Бахмацької (Чернігівщина) районної організації ВО "Свобода" Артемові ІЛЬЧЕНКУ - щойно 21. Торік 5 вересня на фронті російсько-української війни він як боєць 4-ї роти "Січ" полку "Київ" під час переслідування ворожої диверсійно-розвідувальної групи неподалік Авдіївки зазнав важкого поранення. Сам про це розповідає небагато: "Пробило легені та печінку. Чотири осколки зачепили голову. Досі лікую ногу (зламані велика та мала гомілкова кістки, - ред.)".

ХЛОПЕЦЬ КАЖЕ, що ідеї на­­­­­­­­ціоналізму були йому близькі з дитинства. Сам вишукував потрібну літературу та відео. Саме активна громадянська позиція разом з національною свідомістю привели його на Революцію Гідності, а згодом, під час другої ротації тоді ще батальйону особливого призначення "Січі", - і на Донбас.

- Про службу на сході не можу сказати нічого особливого, - скромно зауважує під час нашої телефонної розмови Артем. - Така ж, як у всіх. Та в той самий час, якщо почати все пригадувати, то віднайдеться стільки цікавого, що не влізе в одне інтерв'ю. Важко виокремити щось одне. Все потрібно розглядати в комплексі - це все історія нашої боротьби.

Пам'ятаю, що найкраще було, коли воювали на передовій. Згодом почалася тяганина з отими "перемир'ями". Нас перекинули на третю лінію оборони. Сиділи майже без роботи. Сьогодні образливо думати, що ще два роки тому ми могли дотиснути сепарів, а натомість стоїмо на тих самих позиціях, що й тоді. …На сході наш підрозділ вів не лише збройну боротьбу, а й ідейну. У звільненому Слов'янську досі діє місцева молодіжна патріотична ГО "Слов'янська Січ".

- Багато бійців ЗСУ кажуть, що ворог використовує зброю, заборонену не тільки Мінськими домовленостями, а й Міжнародними конвенціями…

- Звичайно, використовує. Коли були на позиціях в Пісках, то до нас і фосфорні прилітали, і запалювальні снаряди. "Другий Мінськ", пам'ятаю, протримався рівно 20 хвилин. 00:00 - оголосили про перемир'я, а вже двадцять по дванадцятій почалася "дискотека". Перші два-три дні бували поодинокі обстріли, але з часом інтенсивність стала такою, як і перед тим. На сході мир не тримається - факт. Домовлятися там нема з ким.

Багато що заборонено різноманітними Міжнародними конвенціями, але насправді ці заборони не діють. Як, приклад, ситуація з нашою "ядеркою". Ми її віддали, а США пообіцяли за це нас захищати. Проте хто насправді це виконує? …Можемо покладатися хіба на власні сили. Тільки ми самі або здобудемо перемогу, або програємо. Довіряти нікому не можна.

- А що ОБСЄ? Не приїжджали до вас на позицію наглядачі задокументувати ці порушення?

- Коли в Піски приїжджала місія ОБСЄ - наставала тиша, мовби і справді мир. Та тільки вони їхали, все починалося, як раніше. Була ситуація, коли сепари чогось не зрозуміли, і до нас почало прилітати з АГС. Не сильно, але того вистачило, щоб спостерігачі хутко спакувалися, розвернулися і поїхали геть.

- Знаю, що бойові побратими кличуть тебе "Вульф"…

- Довго над псевдо думати не довелося. Ще в 16 років зробив собі на зап'ясті татуювання вовка. Подобається характер цієї тварини. Є така приказка: "Лев - цар тварин, але вовк в цирку не виступає". Вовк завжди б'ється за свою сім'ю, за свою територію. Тут можна привести чимало паралелей…

- Власне, я побачив у "Фейсбуці" твою світлину з коментарем "Вульф, лектор". Ти тепер виконуєш якусь просвітницьку роботу?

- Разом з бойовим побратимом Володимиром Брюховецьким (коли мене поранили, саме він виніс мене з поля бою) проводимо для бахмацьких учнів-старшокласників лекції на тему "Формування національно-патріотичної ідеї в умовах гібридної війни". З нас вийшов непоганий тандем. Володимир, як старший товариш, проводить історичні паралелі, а я розповідаю більше про події Революції Гідності та сучасної московсько-української війни.

Учням цікаво про це слухати. Двічі шкільні актові зали були просто "забиті" слухачами, а якогось разу, коли урок довелося проводити в шкільному класі, - яблуку ніде було впасти.

Вчителі далі нас запрошують. Плануємо наступного разу прочитати лекцію на тему бою під Крутами. З одних документів, які вдалося знайти в історичному архіві, довідалися, що ця битва раніше називалася битвою під Бахмачем. Однак комуністам така назва була невигідна, оскільки під Бахмачем сили УНР здобули не одну перемогу. Тому назву було змінено на "бій під Крутами", аби свідомо закласти в людській пам'яті спомин про поразку. Чергова спроба штучно нав'язати комплекс меншовартості. Можливо, в лютому поїдемо з нашими лекціями ще кудись. Якщо вдасться, виступимо перед студентською молоддю Ніжина.

- Яка сьогодні політична ситуація в Бахмачі?

- Дуже складна. У нас на цьому фронті боротьба тільки починається. Місцеві ригівські недобитки зараз попіднімали голови і думають, як знову нажитися. Дві місцеві громади вже куплено. Там на виборах пройшли кандидати від "Нашого краю" з такими фантастичними результатами, що слів не підібрати.

- Чому після трьох років війни люди досі підтримують "ригів"?

- Всі відповіді треба шукати в історії. От подумайте, майже 300 років не було української державності. А ці 25 років вона існувала виключно на папері. Якщо порівняти нас з тими ж таки поляками, то ж очевидно, що ми стартували навіть з вигіднішої позиції, ніж вони. Проте наша влада, граючи на руку Росії, нахабно обдурила свій народ.

…Менталітет людей, звісно ж, змінюється, але дуже повільно. Навіть зараз я чую такі речі: "Якби ви там не воювали, то вже все давно б закінчилося і було добре". Щось схоже кажуть і про Революцію Гідності. Закидають: "А нащо це було робити?" чи "А що ви цим досягли? Тільки долар через вас подорожчав".

- Що варто зробити у 2017, чого не встигли 2016-го?

- Всьóго за один рік не встигнеш. Варто багато працювати над свідомістю українців. Пояснювати, розжовувати і вкладати у їхні голови, що насправді потрібно Україні для перемоги. І, звісно ж, боротися як на сході, так і на місцях.

Розмовляв І. Х. Газета ВО "Свобода"